Досвід Хаві з візою D8: з Нью-Йорка до Португалії

Чи могли б ви розповісти про свій професійний досвід у США? Якою віддаленою роботою ви займаєтеся?

Я письменниця та авторка контенту. Після закінчення коледжу я почала працювати в корпоративному секторі США, а згодом стала моделлю. Потім я започаткувала бізнес у сфері краси й зрештою перейшла до письменницької діяльності та створення контенту.

Чому ви обрали Португалію як місце для життя цифрових кочівників? Як ви вперше дізналися про можливість отримати візу D8?

Я була одружена з данцем, але згодом ми розлучилися. У якийсь момент ми вирішили, що в Європі буде вища якість життя і краще середовище для виховання нашого сина. Однак після розлучення мені не надто хотілося переїжджати до Данії, тож я почала досліджувати, де в Європі мені було б комфортно жити.

Я знайшла Португалію. Мені сподобалася погода. Їжа! Люди. Я почала з'ясовувати, як можу зробити цю країну своїм домом. Дослідила різні доступні візи й зрозуміла, що D8, імовірно, буде для мене найкращим варіантом.

Чи можете ви розповісти про свій досвід подання заяви на візу D8? Скільки часу минуло від подання заяви до її схвалення в лютому?

Спочатку, коли я вже був готовий подати заяву, я дуже нервував через увесь процес і схвалення. Я почав думати, можливо, мені варто обрати шлях D2. У серпні я домовився про дзвінок з Anchorless, які раніше того року вже допомогли мені отримати NIF. Гільєрме пояснив різницю між цими двома візами.

Після дзвінка я ще вагався, але зрештою вирішив записатися на програму Anchorless+. Восени я провів кілька місяців у Лісабоні, щоб зрозуміти, де хотів би жити, і звикнути до місцевої культури. Там я почав збирати документи для заяви.

Anchorless допомогли мені відкрити банківський рахунок, оформити NIF для сина, а на сайті також були матеріали про пошук квартири. Спочатку я ледь не пішов власним шляхом у питанні з квартирою і мало не став жертвою шахрайства.

Після цього я повністю припинив намагатися впоратися самотужки й почав звертатися до Гільєрме з усіма запитаннями та сумнівами. Він завжди швидко відповідав і дуже допомагав.

У вересні я записався на прийом до VFS на листопад. У листопаді подав усі документи. У січні мені повідомили, що мені можуть відмовити. Я звернувся до Гільєрме по допомогу з оскарженням. Через 5 днів мені повідомили, що заяву схвалено.

Чи виникали у вас особливі труднощі з підтвердженням статусу дистанційного працівника або виконанням вимог для отримання візи?

Так, намір відмовити. Спочатку я відчував стрес і розчарування. Особливо тому, що здавалося, вони вимагали те, що, на мою думку, я вже подав.

Однак я опанував себе й згадав, що можу звернутися по допомогу до Anchorless, тож написав Гільєрме, і він від мого імені зв’язався з юристом.

Потім він познайомив нас, і ми обговорили телефоном, як діяти далі та що для цього знадобиться. Я зібрав додаткові документи, поки юрист готував мою апеляцію. Скажімо так: я відповів у понеділок, а вже в п’ятницю отримав схвалення. Коли прочитав листа, я буквально закричав посеред вулиці.

У якому регіоні Португалії ви вирішили оселитися і що вплинуло на ваше рішення?

Я вирішив оселитися в Лісабоні. Спочатку я розглядав Кашкайш через його ідилічну атмосферу й краєвиди.

Однак я зрозумів, що як уродженцю Нью-Йорка мені, мабуть, було б менш самотньо, якби я жив ближче до центру міста.

Особливо з огляду на те, що як дистанційний працівник я не міг скористатися офісною атмосферою, яка допомагає заводити нових друзів. Я відчував, що важливо бути ближче до людей і громадських заходів.

Крім того, вартість життя в цих двох місцях суттєво відрізняється. Я подумав, що Лісабон — чудове місце для початку, а якщо згодом відчую, що життя складається інакше, завжди зможу переїхати.

Як минув перехід від роботи у США до дотримання графіка віддаленої роботи в Португалії? Чи довелося вам пристосовуватися до різниці в часових поясах або особливостей робочої культури?

Думаю, найбільше мені довелося пристосовуватися до того, що я переїхала сюди з 10-річним сином. У США мені допомагали його батько та моя родина, тож кожного другого тижня в мене був вільний час. Однак, оскільки я поки що не маю допомоги з доглядом за дитиною, мені доводиться бути надзвичайно організованою та зосередженою протягом навчального дня, щоб устигнути зробити все необхідне до того, як забрати сина зі школи.

Я докладаю всіх зусиль, щоб суворо дотримуватися розкладу та вести впорядкований список справ. Спочатку мій організм усе ще жив за часом східного узбережжя, і на адаптацію знадобилося кілька тижнів. Крім того, я обмежено володію португальською, а спілкування — буквально справа мого життя, тому це мене засмучує. Я вчуся, але не так швидко, як хотілося б.

Я хочу більше спілкуватися з людьми, але поки що мені просто бракує словникового запасу, щоб відповідати чимось більшим, ніж простими фразами, коли люди звертаються до мене португальською. Перевага в тому, що більшість людей розмовляють англійською, але опанувати португальську вільно для мене все одно залишається одним із головних пріоритетів.

Розкажіть про свій досвід спілкування з португальською спільнотою. Чи вдалося вам познайомитися з іншими цифровими кочівниками або місцевими фахівцями у сфері технологій?

Поки що я не познайомилася з іншими цифровими кочівниками, але почала відвідувати місцеві заняття й уже знайшла кількох друзів. Коли я почуватимуся впевненіше щодо догляду за дитиною, то почну частіше відвідувати зустрічі та соціальні заходи.

Я відвідую міжнародну церкву, і це допомогло мені познайомитися з іншими людьми та дізнатися про різні місцеві можливості й заходи.

Які аспекти португальської культури видалися вам найцікавішими або найбільш відмінними від американської культури?

Португальська культура надзвичайно невимушена й розслаблена. Люди дуже рідко кудись поспішають і часто не надто пунктуальні. Це суттєво відрізняється від американської культури, і до цього може знадобитися певний час, щоб звикнути.

Я помічаю це й у професійному листуванні електронною поштою. Буває, що я нагадую про себе понад двічі щодо надісланих листів, і це іноді зводить мене з розуму.

Яку пораду ви дали б іншим громадянам США, які розглядають можливість оформлення візи D8 до Португалії?

Однозначно зверніться до агенції на кшталт Anchorless або до юриста, які допоможуть пройти цей процес і розібратися з усіма незрозумілими моментами. Цей процес може здаватися непростим, і підтримка та професійні рекомендації додають упевненості.

Також починайте процес якомога раніше, щоб мати запас часу на непередбачені обставини чи звичайні бюрократичні затримки. Мені здається, американці зазвичай вважають, що можуть зробити майже все самостійно, і це справді так. Однак корисно знати, що можна отримати допомогу та чіткі роз’яснення, а також зосередитися на інших, приємніших складових переїзду за кордон.

Як цей переїзд вплинув на ваше кар’єрне зростання та професійні можливості?

Найбільше цей переїзд вплинув на моє кар’єрне зростання тим, що дав мені простір для роздумів, щоб по-справжньому розвивати власний бізнес.

Удома, у Нью-Йорку, звідки я родом, я постійно поспішала, кудись бігла й водночас займалася кількома справами. Такий напружений ритм був необхідний, щоб підтримувати певний рівень життя.

Однак у Лісабоні я можу досягати більшого меншими зусиллями, тож можу діяти не в режимі виживання, а процвітання. Завдяки цьому я змогла пройти більше курсів і приділяти більше часу здобуттю навичок, корисних для мого бізнесу.