Переїзд до Авейру: шлях Кена та Джун із Пенсильванії

Що спонукало вас обрати Португалію насамперед, і чому саме «хороша атмосфера, доступність, податкова угода та кращий клімат» стали для вас пріоритетами?

Португалія — це настільки яскрава країна, а її жителі досі були дуже привітними, гостинними та готовими допомогти нам. Захоплюючі заходи сонця та красу можна знайти біля океану та лагун Авейру, а також у лісах Сінтри та Браги (щоб назвати лише кілька прикладів). Середньовічна архітектура, вишукана плитка, чудові вина та гастрономічні враження, яскраві фестивалі тощо перевершили наші очікування, хоча ми ще навіть не побачили всієї країни!

Вартість життя тут приблизно на 30% нижча, ніж у США (штат Пенсильванія), хоча через ослаблення долару це може змінитися. А податкова угода — це однозначно великий плюс.

Хоча цьогорічна зима тут була теплішою, ніж на батьківщині, дощів було дуже багато (майже щодня у січні та лютому), а також траплялися сильні шторми. Нам сказали, що така кількість опадів — рідкість. Але для нас зимові дощі все одно кращі за лютий холод і трифутові снігові замети, про які нам надсилали фото друзі та сусіди з дому. А тепер ми нарешті вступаємо у сонячні пори року — і це просто чудово.

Що вас найбільше тішило перед переїздом, а що — найбільше тривожило?

Найбільше ми тішилися можливістю подорожувати Португалією та Європою відносно легко. Найбільше нас тривожив мовний бар’єр і те, що доведеться залишити друзів та родину. Також існує низка обмежень на поїздки до США під час оформлення посвідки на проживання, тому варто бути психологічно готовими до цього.

Але завдяки WhatsApp ми змогли залишатися на зв’язку з рідними та друзями. І ми розуміємо, що це тимчасово — лише на перший рік.

Чому саме Авейру?

Я знаю, що січень видався не надто вдалим щодо погоди, і як канали Авейру відрізняються від пагорбів.

Ми дуже раді, що переїхали саме в Авейру. Це невелике місто, де зручно гуляти пішки, і тут є все, що потрібно. Після поїздки до Лісабона на вихідні чи одноденної подорожі до Порту, у Авейру відчувається спокій, коли виходиш зі станції. Метушня цих міст залишається позаду. До того ж, місто досить рівне — а ми багато ходимо пішки, — що теж приємно. Загалом, це ідеальний баланс спокою, але місцеві точно знають, як влаштувати вечірку та відсвяткувати свята!

Протягом новорічних свят та у січні під час святкувань на честь Святого Гонсалінью (які є традиційними саме для Авейру) у місті було кілька феєрверків та концертів просто неба. На Різдво до нас приїхала наша доросла донька, яка навчається в магістратурі в Лісабоні. Після святкового сніданку та обміну подарунками ми прогулялися містом і милувалися чудовими різдвяними вогнями. Нас здивувала кількість людей, які теж вирішили прогулятися вулицями. Пізніше ми повернулися додому, щоб приготувати вечерю з лосося у тісті. Я думаю, це Різдво запам’ятається нам на довгі роки.

Як проходить ваше щоденне життя зараз? Що дається легко, а що все ще вимагає додаткових зусиль?

Спочатку було важкувато купувати продукти та господарські товари, оскільки ми не мали машини. Тому ми часто їздили на таксі до магазинів, таких як Staples, і назад. Але це тривало недовго, поки ми не влаштувалися. Тепер я можу щотижня пішки ходити до великого супермаркету (Auchan) і потім замовляти таксі додому з покупками.

Нещодавно я дізналася, як замовляти онлайн у супермаркеті Auchan, тому тепер можу замовляти важкі товари, такі як пральний порошок, молоко, вино тощо, з доставкою додому. Це стало справжнім полегшенням, хоча на початку важливо було купувати в магазині особисто, щоб розібратися з назвами продуктів португальською та обрати улюблені бренди. Також ми часто ходимо на місцеву ринкову площу (Mercado), щоб купити свіжі овочі, оливки та рибу з нашою маленькою візочкою для покупок. Я завжди ношу з собою у сумці згорнуту поліетиленову торбинку на випадок, якщо під час прогулянки знайдемо щось, що нам знадобиться.

Що стосується мого чоловіка, цифрового кочівника, то йому знадобилося кілька тижнів, щоб налагодити його віддалений офіс тут.

Які культурні відмінності виявилися найбільш помітними після прибуття? Чи були моменти, які змусили вас подумати: «Ого, це ж зовсім не так, як у нас»?

У ресторанах столики бронюють на пізніший час, ніж у нас на батьківщині, тому це вже відмінність, до якої ми звикли. Якщо не забронювати столик заздалегідь, ресторани можуть ставитися до вас із неприхованою незручністю. Спочатку нам було нелегко зателефонувати до ресторану, щоб зробити бронювання: або заклад був зачинений на момент дзвінка, або співробітники не володіли англійською, що викликало розчарування. Згодом я дізналася про The Fork (аналог OpenTable), і це дуже допомогло! Іноді ми просто проходимо повз ресторан, який здається привабливим, і бронюємо столик на той же день чи на наступні вихідні. У нас завжди є можливість скасувати бронювання, якщо щось зміниться.

Візьміть номерок: вас просять взяти номерок, щоб вас обслужили в різних місцях, тому довелося звикати шукати спеціальний апарат для цього. Наприклад, CTT (пошта) вимагає взяти номерок, і черга може бути довгою — особливо у грудні. Це було дуже дратуючим, тому я намагалася уникати цієї послуги якомога довше. Але одного разу місцевий крамар порадив прийти близько 18:00, і це дійсно виявилося набагато зручніше.

Отримання пошти з США: листи, надіслані пріоритетною поштою з США, коштують недешево, але вони все ж доходять. А от з посилками все набагато складніше: вони проходять митницю, потім доводиться заповнювати онлайн-форми (які, до речі, не завжди зрозумілі) і сплачувати додаткову плату, перш ніж посилка буде доставлена. Ми отримали та відкрили посилку з різдвяними подарунками від моєї сестри аж до Дня святого Валентина!

Як на практиці відбувалося формування спільноти?

Ми знайшли групу експатів у Facebook, яка зібралася в Авейру, та відвідали їхню грудневу вікторину. Там ми познайомилися з приємною компанією людей, які розмовляли англійською. На цьому заході ми зустріли Керол, яка запросила нас до різних чатів у WhatsApp для експатів у Авейру.

Ми дійсно більше ходимо пішки, ніж у Пенсільванії! Тому в цьому плані ми почуваємося здоровішими. Я також записалася до спортзалу на заняття пілатесом, хоча вони проводяться португальською, але я можу досить добре розуміти та отримую задоволення від занять і інструкторів. Через зимові дощі одноденні та вихідні поїздки були ускладнені, тому ми зосередилися на облаштуванні, знайомстві з людьми та зустрічах за кавою, напоями та вечерями тощо. Тепер, коли погода змінилася, ми здійснили кілька вихідних поїздок, які були дуже веселими.

Які 2–3 основні «реальні» виклики вам довелося подолати на початку? Як ви з ними впоралися?

Усе займає більше часу, ніж на батьківщині, через мовний бар’єр, відмінності в обслуговуванні тощо. Але коли це налагоджено, про це майже не думаєш.

Організація комунальних послуг могла б бути простішою, проте ріелтор дуже допоміг із цим. Отримання португальських номерів мобільного зв’язку, налаштування інтернету тощо теж виявилося непростим завданням. Для відкриття банківського рахунку ми особисто відвідували відділення протягом перших тижнів. Знову ж таки, довелося брати номерок, щоб потрапити до касира. Також ми навчилися звертати увагу на години роботи, оскільки багато закладів (наприклад, банки) закриті під час обідньої перерви.

Навіть прості речі іноді здаються складними! Наприклад, спочатку…

• Відкривати двері кур’єру було непросто, оскільки не всі кур’єри розмовляють англійською. А для отримання посилки від CTT може знадобитися 4-значний PIN-код. Тому довелося звикати до таких завдань.
• Замовлення їжі «на виніс» (не «take out») або доставка їжі здавалися складними. Але це стало простіше, коли ми відкрили для себе Glovo. Хоча перше замовлення через Glovo зайняло неймовірно багато часу. Ха-ха.
• Замовлення квитків на швидкісний потяг AP через Comboios de Portugal | Online Train Tickets (CP) також спочатку займало неймовірно багато часу.
• Оформлення візиту до хіропрактика чи на сеанс акупунктури теж здавалося складним на початку. Щоб подолати це, мій чоловік воліє бронювати візити електронною поштою — так текст перекладається на обох сторонах. Я ж надаю перевагу дзвінкам і сподіваюся, що хтось у кабінеті розмовляє англійською, що часто трапляється.
• Щоб отримати великий візок у супермаркеті Auchan поблизу нас, потрібно вставити монету в 1 євро біля ручки — так він від’єднується від ланцюга інших візків. Спочатку ми думали: «Як дивно, що за великий візок потрібно платити кожного разу». Лише після того, як ми побачили, як літній чоловік повернув свій візок і забрав монету, ми зрозуміли, що її можна повернути, коли візок буде поставлено на місце. Тоді ми подумали: «Скільки ж візків ми залишили на тротуарі, які хтось інший повернув і забрав нашу монету того першого місяця?» Це досі викликає в нас сміх.

З точки зору оформлення візи, як би ви описали процес з вашої перспективи — від візиту до консульства в Ньюарку/VFS до прибуття та влаштування в Португалії? Які етапи здалися вам простими, а які — заплутаними чи стресовими?

Запис на прийом до консульства в Ньюарку пройшов для нас дуже добре. Потім настав період зборів — ми пакували багато речей, чекаючи на затвердження візи.

Як Newarkське консульство впоралося з вашим процесом? Чи виникало відчуття невизначеності, і як усе пройшло?

Оформлення самої візи зайняло багато часу, оскільки анкета була португальською, тож довелося розбиратися, що означають деякі терміни та як працює їхня система. Після цього, коли ми отримали запрошення на співбесіду, довелося серйозно взятися за збір документів, щоб бути готовими до візиту до консульства.

Команда AnchorLess заздалегідь зібрала всю нашу документацію, щоб ми мали все необхідне до візиту до консульства. Завдяки цьому ми почувалися впевнено перед співбесідою. До дати візиту всі документи були зібрані в папку, а схвалення ми отримали вже до кінця вересня. Для нас усе пройшло гладко. Ми вилетіли з Ньюарка до Лісабона 31 жовтня 2025 року.

У чому саме AnchorLess була незамінною для вашого успіху? Чи можете поділитися 1-2 моментами, коли ви думали: «Ось чому ми найняли їх»?

AnchorLess допомогла нам отримати наші NIF та відкрити банківський рахунок, що було надзвичайно корисно! Без їхньої підтримки ми б навіть не знали, з чого почати у цих важливих питаннях.

Нам також дуже сподобався портал із хронологією, який допоміг зберегти організованість та зосередитися на завданнях, які ще потрібно було виконати. А їх було чимало: від отримання фото потрібного розміру для візи до оформлення апостильованого FBI-довідки про несудимість та свідоцтва про шлюб тощо. Відеодзвінки теж були корисними, хоча ми ними не користувалися так часто після початку процесу. Електронна підтримка була дуже ефективною — кожного ранку я з нетерпінням чекав відповіді від Гільєрме чи Рафаели на запитання, яке я ставив їм напередодні.

Отримання договору оренди квартири, необхідного для візиту до консульства, було трохи стресовим. У початку липня ми відвідали Авейру, щоб знайти квартиру та укласти договір оренди, який був потрібен для візиту до консульства наприкінці липня. Тож ми відчували певний тиск, щоб підписати договір, але водночас хотіли переконатися, що квартира та орендодавець підходять нам. Один із орендодавців хотів, щоб ми підписали сумнівний договір, тож AnchorLess допомогла нам уникнути цієї ситуації. Інший ріелтор запропонував підписати документ, якого ми не розуміли. Ми сфотографували його та надіслали AnchorLess, але не підписали. AnchorLess оперативно реагувала: перевірила договір перед тим, як ми його підписали, і ми були їм дуже вдячні за це.

Вони дуже допомогли нам у цьому процесі. У підсумку все склалося добре. Коли нам запропонували підписати небажаний договір (який ми, зрештою, не підписали), ми подумали: «Ось чому ми найняли їх».

Крім того, коли наша доросла донька вирішила вступити до магістратури в Лісабоні, вона швидко звернулася до AnchorLess. Вони дуже допомогли їй у оформленні студентської візи вчасно. Вона приїхала сюди раніше за нас у вересні 2025 року та наразі має позитивний досвід перебування.

Якби ви радили іншій парі у віці 60 років, яка переїжджає до Португалії за візою для цифрових кочівників (або навіть за візою пасивного доходу), що робити протягом перших 30 днів, а чого слід уникати?

Перші кілька тижнів були для нас справжнім випробуванням, адже ми опинилися в незвичному середовищі, і наш мозок намагався оперативно розібратися в усьому. Здавалося, навіть прості речі ставали складними, бо вони працюють інакше, ніж на батьківщині.

Спочатку зняття грошей у банкоматі перетворилося на цілу операцію через мовний бар’єр, а іноді за нами стояли люди, які поспішали, через що ми нервували, намагаючись швидко ввести пін-код, перекласти інструкції та натиснути потрібні кнопки.

Проте загалом португальці виявилися неймовірно терплячими до нас, і ми дуже вдячні за це.

На початку було кілька днів, коли мені не хотілося виходити з квартири, бо все здавалося таким складним, що я відчував себе приголомшеним. Проте я змушував себе виходити, бо нам потрібно було закупитися продуктами тощо. А вже наступного дня, тижня чи місяця будь-яка задача ставала неймовірно простою, і я посміхався, згадуючи свій первинний стрес. Тож будьте терплячими до себе, спостерігайте за оточуючими, щоб знайти підказки, та «шукайте тих, хто допомагає», як колись сказав містер Роджерс.